| Пятница, 25.05.2012, 18:40 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| ПОЭЗИЯ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Авторская песня |
| ПРОЗА | |||||||||||||||
|
|
|
| ТОП публикаций |
| Последние комментарии |
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
|
Онлайн всего: 9 Гостей: 7 Пользователей: 2 vvsazonov, bront |
|
|
|
Медея знов полоще
на ріці Скривавлені бинти
вечірніх сонцекраїв, І присмак ревнощів
все важчає в ковтці, Жадає помсти він
і винних пам’ятає. Не стерти вже
Ясона зраду й хіть, І сміх прокльонів
вже не полишає, І місяця надщербкувата
мідь Все срібняком у пам’яті спливає. ______________ Холодна хвиля
вечір поглина, Зірки над прірвою, безодні потойбіччя… Така
спокутливо-невинна глибина, Та навіть в ній живе чуже обличчя. ОРИГИНАЛ *** Медея вновь полощет на реке
|
| |||
09.04.2010 | Добавил: Чори | Поэтические переводы
| Просмотров: 333
| Рейтинг: 5
| ||||
| Всего комментариев: 46 | | |||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||