| Суббота, 11.02.2012, 19:01 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| ПОЭЗИЯ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Авторская песня |
| ПРОЗА | |||||||||||||||
|
|
|
| ТОП публикаций |
| Последние комментарии |
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
|
Онлайн всего: 8 Гостей: 8 Пользователей: 0 |
|
|
|
Матусю рідна, як далеко Від мене очі твої милі. Моя ти пташка! Як лелека, Ти знов на північ улетіла. Ти дивовижна, справжня жінка, Як запашна яскрава осінь. Знайшла я сиву павутинку В твоєму гарному волоссі. Це я лишаюсь сивиною На хвилях кольору каштану. Ти так наплакалась зі мною – Я ж, мабуть, іншою не стану. Пробач мені безсонні ночі, Тривоги сповнені і муки. Так хочу знов дивитись в очі І цілувати твої руки.
|
| |||
| 09.09.2009 | Добавил: BlackArrow | Посвящения | Просмотров: 658 | Рейтинг: 5 | ||||
| Теги: | ||||
| Всего комментариев: 8 | | |||||||||
| |||||||||