5

Большое спасибо ,Рома.

Бурлят в стране все, меряются крышами,
И рейдерство - апофеозом жадности.
Я - бандурист манюсенький, колышимый
Весами украинской вседержавности.

Нет у меня претензий ни к правительству,
Ни к олигархам, мать их - будь здоровенька,
мне Украина даст на вечножительство
ну, пару метров – хуч Подол, хуч Ровеньки.

Пускай певцу край-хаты местечковости
Найдется место на вселенском хуторе,
Чтоб там смотреть космические новости
Про - как страну тенетами охмУтали.

Отсюда мы раскачивать с неистовством
Решимся гнев народный, светлый, праведный.
Тут не достанут олигархи, сколько их там – сто?
Ну, а сегодня мне Шевченке – зАвидно…

А чому такий їдкий і фіглярський негативний флер у канві вашого віршика на відомого історичного діяча!!! Ви скажіть прямо: це хто серед нас тут малесенький пластунчик , правнук дітей Степана Бандери? Як для мене Степан Бандера - це совість нашої нації, це великий український Всесвіт ХХ століття, а якщо він комусь завеликий чи замаленький - то що з цього, не сердіться за це, всім вистачить українського Всесвіту, він один на нас всіх, і наша і ваша Велика Україна - це не малесенька і не російська вседержавність над малесенькими народами, а доля бути самими собою.
Довідка для читачів:
Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1 січня 1909, Старий Угринів, Австро-Угорщина — 15 жовтня 1959, Мюнхен, Німеччина) — великий український політичний діяч, ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б. До речі, Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен. У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського озброєного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився. В сучасній Україні Бандера вважається п популярною фігурою через те, що він співпрацював Нацистською Німеччиною в 1939-1941 роках. Оцінки його діяльності коливаються від абсолютно схвальних до гостро негативних. Радянський уряд уповноважив КГБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.

Спеціально для енциклопедистів.

1. Бандера - власне ім*я, конкретна історична персоналія.

2. "Бандерівець" - загальне ім*я, прибічник вчення чи діяльності конкретної історичної персоналї ,а не вона сама.

3. Бандерівець як метафора - уособлення ідеї протесту, носій протестного світобачення, одинак-романтик, іронік та трагік.

4. Метафора - (грецьк. metaphora — перенесення) — один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.

5. Поезія - це виклад духовних істин у символічній формі. Метафорика поезії не передбачає буквального розуміння.

6. "Малесенький" на тлі ідеології тотальності - це вираз сміливої самості в мегамашині соціуму.

7. Малесенький - це гарно. "Хто найменший між усіма, той буде великий", - сказано у Біблії.

8. Особлива подяка, що нагадали меня, вихідцю з міста Станіслава (сучасний Івано-Франківськ), родичі якого живуть на вулиці імені С. Бандери, хто такий Степан Бандера.

9. Как поет Владимир Семенович, "я все вопросы осветил сполна"? ))) Салют винницким большим бандерам от киево-ивано-франковского маленького бандеровца )))

Женя, я очень попрошу тебя не делать обобщений типа "винницким большим бандерам" и не навешивать ярлыков в особенности политического характера. Если у тебя есть желание сказать что-то Сергею лично - не нужно употреблять множественное число "винницким". Реально очень тебя прошу.

---------------------
навешивать ярлыки - безосновательно укрепляться к каком-либо мнении, стереотипе.
Например: Хватит на нас ярлыки навешивать! Ну и что, что не моемся, подумаешь! Зато много стихов знаем, вот!

Множественное число (часто используется сокращение мн. ч.) — грамматическое число, используемое при обозначении нескольких предметов, объединённых по какому-либо признаку (однородных предметов).

А что, вы не из Винницы, Ленечка? Кстати, спасибо за дефиниции. Очень приятно узнать о новых для меня понятиях, особенно после того, как ими давно обвешена я ))). Я всего лишь цитировала Бориса Леонидовича - надеюсь, против него вы ничего не имеете? И что, быть большими ,плохо? А мне мама говорила, что харашо )))

так это мама научила ярлыки вешать и в личном обращении использовать множественное обобщение?

а я думал, что мамы рассказывают, что ярлыки - это плохо

Судя по твоим ответам, мамы этого не рассказывают )))
Нет, Ленчка, это же ко всем вместе обращение было, а с тобой я на "Ты", как ибн Рушд с ибн Араби )))

В отношении фиглярства... Мы с Павлюком придумали такую поговорку: "Лучше быть поэтом-клоуном, чем поэтом-ипохондриком". Моцартизм, в отличие от сальеризма, предполагает долю "благородного легкомыслия" (Пастернак).
Все- таки скоморошество - исконная стихия мимов, жонглеров и и прочих предшественников европейской лирики. Ваша кость в горле, поэт-фигляр, Женя Бильченко (шучу, шучу).

Женя, а что собственно вас так задело? Буквальное понимание метафоры или вопрос о едком и фиглярском негативе в канве стихотворения? Комментарий vinnser был по смыслу стих-я... Что ж вы так прям фэйсом об тэйбл, вот вам и что такое метафора, вот - что такое поэзия, вот - значения слов и т.п.
Типа тут собрались люди ни фига в этом не смыслят!
Прошу не считать мой комментарий личностно заитересованным. Если на то пошло, я Степана Бендеру как історичну персоналію терпеть не могу и не согласна с vinnser что Бендера - совесть нации... Стихотворение ваше нахожу интересным и спорным. Каждый что-то своё находит, верно? Но спорить с Негодой для меня невозможно, гораздо более страшнее чем даже с вами
И вам салют от ВАШЕЙ кости в горле - Винницких поэтов! (шучу)

Так я ж просто общалась, все общаются и Бльиченко общалась ))) Нельзя? У меня вроде как коммуникативный голод ))) - не одному же Негоде его иметь, можно и Бильченко ,чи не так? Относительно костей:стоит у того в горле, кто первый комментирует. Это ж я так с мужчЫнами заигрываю ))) (я шучу, не бойтесь)

— Сейчас ко мне вошли четверо —
среди них одна женщина,
переодетая мужчиной, двое мужчин,
вооруженных револьверами,
— и терроризировали меня!.. (с)

"В мире много очень трудных дел...
Но на мою долю выпало самое трудное: быть премьер-министром в стране,
где, кроме тебя самой, живут ещё пять миллионов премьер-министров..."

Голда Меир, премьер-министр Государства Израиль.

Браво Гольде и Мастеру за контекстуальность.

Голде, простите

В українському менталітеті (як і в будь-якому іншому) є негативні риси, які, до речі, теж треба любити, якщо дійсно любиш цю країну. Як любити - то вже інше питання. Можна писати гімни, можна писати оди... А можна писати по-своєму, як ти, Женю. Твій вірш - про любов, і для мене він суголосний з рядками Тараса Григоровича, який у найвідомішому із своїх віршів "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні моє дружнєє посланіє" писав про українців, зокрема:

"А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!"

+ 5 за вірш.

Дякую ,це те, що Ви дійсно побачили. Бо я безтямно люблю у своїй державі її виворіт - чуття серця та протест маленької людини проти Струкутри.

АхРома и MasterEvgeny! Вы бы кроме цитат насчёт автора, что-нибудь насчёт самого стихотворения написали, всё интересней. Вот тут выяснилось, что стихотворение-то про любов. Учитывая что сама Женя поставила "ироническая поэзия", видимо у ivgaliss речь идёт об иронической любви? Уточните, ivgaliss о какой - любов к родине, любов к всесвіту (трепет последнего из дервишей перед огромным миром?), любов к себе любимому - учитывая рядки Тараса Григоровича?
Это становится интересно

"Вяземская: Знаете ли, профессор, если бы вы не были европейским светилом и за вас не заступились бы самым возмутительным образом, вас следовало бы арестовать!
Преображенский: За что?!.
Вяземская: А вы не любите пролетариат!
Преображенский: Да, я не люблю пролетариат..."(с)

Чудесный фильм! Обожаю! Но какое отношение имеет к "Малесенький бандерівець"?

Наташа, это имеет отношение только к знакомой стилистике
дружного и очень дружелюбного обсуждения и ничего более.

цитаты о терроризировании и пролетариате имеют отношение к дружелюбной стилистике общения? Бросьте, АхРома! Признайте, что вы видите терроризм там где его и близко нет. Люди хотят общаться, спрашивать, обсуждать, (как правильно было сказано: "коммуникативный голод")- но для вас если это идёт из Винницы, всё, ужос. И вы целенаправленно эту мысль проводите в различных комментариях...
Но надежда есть Ваш перевод с вариациями - уже ближе собственно к обсуждаемой теме, т.е. стихотворению Жени. Поправте меня если ошибаюсь, но в целом вся тема близка к творчеству Вертинского, хорошо исполнялось бы в качестве романса, шансона, а? Много уменьшительно-ласкательных суффиксов, например. Типа: «мы возьмем свою сучечку и друг друга за ручечку и поедем в Буа де Булонь».
chanson réaliste может быть, тем более и написано женщиной.

Наташа, извините меня, если неправ. Но один из нас
двоих страдает исключительной нескромностью, пытаясь
выдать черное за белое. Пусть это буду я.

Да, как говаривал Деррида, "ризома" - оказывается, Бильченко написала многослойный текст.Трагифарс, можно сказать ))). Ирония и серьезность в причудливом постмодерном сочетании, или сам себя не похвалишь никто не похвалит. А Роме и Евгению - все равно СПАСИБО. Вот так вот

Жень, вот я расстарался и для тебя и
для непонимающих (или делающих вид) -

У хаты вашей умирает деревце
И расцветает зависть с гневной жадностью.
А я - такой малюсенький бандеровец
В просторности огромно государственной.

Нет у меня, последнего из дервишей
Здесь к халифату никакой претензии,
Поскольку я малюсенький бандеровец
В дискурсе необъятнейшей поэзии.

Травой моя могилочка подернется,
И все споют на ней с трагикомичностью
Как убыл ваш малюсенький бандеровец
На магаданы вечности космической.

Он звезды там увидит через тернии
И встретится с божественными ликами ...
Сольётся там малюсенький бандеровец
С Вселенной, для него чуть-чуть великою!

Ой, здорово, спасибо. Классно.

Я в связи с Шевченко вспонила одну притчу из мидраша. Некий рэббе был внуком другог оизвестного рэббе и спорил со своим дедом о правильности толкования Талмуда. Дед, дабы убедить строптивого внучка, привел ему ссылку на авторитет Х. Внук на следующий день пришел к своей школе и торжественно объявил: Друзья! радостаня новость! Мы думали, что спорим всего лишь с моим дедом.ю А оказалось , мы спорим с самим раввином Х!"
Бильченко тут спорит с целой Википедией, но Григорьевич и Голда ее понимают )))

Женя. Добре посміялись і порозумілись!!! Справді, якимось диво-метафоричним віршиком звільнилися від неприємного в собі! Але чому з іронічним страхом за саму себе? Мізерні речі душать мене, коли читаю ваш мерзенний віршик, його негативний лейтмотив, у зовсім протилежному огляді образу "малесенького бандерівця", як на мою думку!
З якої точки зору мені треба трактувати поетичну творчість Євгенії Більченко? А кому різниці немає! Тоді, ось всі метафори у цьому художньому витворі однозначно не трактується, тому я маю право осмислювати вашу поезію - як пряму сатиру!
Нехай, честь буде для мене, апологета націоналізму, в особі вашої черниці милої душі(в образі ліричної авторки) почути те у вірші, що вам було потрібно! І навіщо треба акцентувати на римі декілька повторів "малесенький бандерівець", у протиставленні з великими речами і просторами. Перестрах володіє ліричним героєм.
Так, саме цей перестрах висловив у дискурсному Послані "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні моє дружнєє посланіє", Тарас Григорович, він, як невизнеченний у залежній Україні ще "малесенький" українець (" ми не ми, і я не я,"), щеб не мав підстав мислити так, як Степан Андрійович Бандера!
"А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!"

Тілько я!!! З маленької літери написане "я".
Отак красномовно принизити себе(цілком дискурсне ліричне "я") у відсутності свого земного,Святого, і без власності навіть на себе самого міг тільки безхатченко-геній. А хто зараз визначається лише із самим собою! Тільки поети! Як і за часів духовного кріпацтва Тараса Григоровича, так і зараз не має і гадки про Велику Україну, ми можемо осмислити в собі тільки малесеньку автономію. Хоч не маємо під собою клаптика рідної землі!!! Все навколо є чужина.

Чесно кажучи, скільки не знаю великих філсофів, усі вони висловлюються трохи коротше і ясніше, ніж Ви, бо навіть Фіхте з його системотворчістю мені так складно не давався, як Ваш вельми немерзенний комент, шановний колего. Мабуть, мені треба до нього духовно рости. А вам так відповім: малесенький бандерівець - це "мислячий очерет" Блеза Паскаля супротив космічних стихій (якщо вам про щось говорить метафорика Паскаля, звичайно) - шляхетний ,але на відміну від ваших коментарів, непатетичний чесний герой, у своєму тендітному й вразливому протесті одиника духовно вищий за великі і патетичні соціальні машини. Уфф.. Дивно, що весь концертний зал мене зрозумів на останньому вечері, бо я не коментую власні тексти, а тут... За "мерзенність" дякую - чим більше мене луплять, тим очевидніше оку спостерігачів потворність нападів.