Лунику-лунику, дай-но тютюнику,

                    згорща у порошний плин…

Тьмяної пахощі, що приохочує,

                                         ледве зашурхає млин…

Киснем ксамитовий,

                      вирійно-обраний,

трунком залужених рим…

Сичику-сичику,

                                       каж-но обличенько,

                                       бо ж не засвітлен звичай…

Вчи до утримання очі роздмухані,

                  конче-зіничий

волаю заграй…

Вийде золочене,

                    яром подивиться –

                               в попіл себе кожухай…

Час тобі, щуронько,

                        виблиском вмитая,

                       бджолами ситая,

виклич погойду ошляханих

                    зграй…

Ось воно, полум’я –

                         час неузгоджений…

Приязні  – не зворотяй…

.