| Пятница, 25.05.2012, 11:35 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| ПОЭЗИЯ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Авторская песня |
| ПРОЗА | |||||||||||||||
|
|
|
| ТОП публикаций |
| Последние комментарии |
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
|
Онлайн всего: 18 Гостей: 15 Пользователей: 3 kasumi, ksana, sharaban |
|
|
|
Яється
в самій серці. Дивить у
шкаралупу. Кача-кача... Чуш
її - Най, таке не вивчав,
а легка зрозуміць. І
така її вперцість - дійсне сльозне в
очах, кача-кача... Теремтять
кінцепальці, сальце
казки трима за
самісіньку мить Чуєш
хіть? Оте, хиже перетискує
пахощем: Іще, іще... Стигле слів’я зрива, випува, виспіва
-
вслинь, вщент! Вишикуй. Вибачай в собі це дитинча, чай
її, тую мову. Тобі тре - ти її й називай! Бач - поет засина під її колискову.
Щось
нове йому яється... Кача-кача.
|
| |||
| 02.09.2011 | Добавил: Ха-а | Не вошедшее в рубрики | Просмотров: 180 | Рейтинг: 5 | ||||
| Теги: | ||||