| Пятница, 25.05.2012, 11:18 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| ПОЭЗИЯ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Авторская песня |
| ПРОЗА | |||||||||||||||
|
|
|
| ТОП публикаций |
| Последние комментарии |
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
|
Онлайн всего: 12 Гостей: 8 Пользователей: 4 medic, kasumi, stolitsin |
|
|
Я люблю оці дні, коли задум уже прояснився і тема відгадана, і опісля все швидше і швидше, підвладно ключу,– як в «Прощальній симфонії» – майже фінал – пам'ятаєш, у Гайдна – музикант дограє свою партію, гасить свічу і зникає – у лісі просторіше все – музиканти зникають – листвяна партитура згоряє рядок за рядком – гаснуть свічі в оркестрі – димок за димком – музиканти зникають – незабаром всі свічі в оркестрі залишать димок за димком – тихо гаснуть берези у лісі, вже ледве горять горобини, і допоки з осінніх осик мертве листячко їх обліта, все прозоріший ліс, все видніші до того незнані глибини, і стає зрозумілою схована сутність єства,– все просторіше в лісі осіннім стає – музиканти зникають – незабаром і скрипка остання засне край плеча – і покинута флейта у тиші завмре – музиканти зникають – незабаром остання у нашім оркестрі загасне свіча... Я люблю оці дні, в їх безхмарній, у їх бірюзовій оправі, коли все зрозуміло в природі, так тихо і ясно кругом, коли легко й спокійно міркуєш собі про життя, і про смерть, і про славу, і багато чого ти міркуєш собі, і багато чого... Юрий Левитанский *** Я люблю эти дни, когда замысел весь уже ясен и тема угадана, а потом все быстрей и быстрей, подчиняясь ключу,- как в "Прощальной симфонии" - ближе к финалу - ты помнишь, у Гайдна - музыкант, доиграв свою партию, гасит свечу и уходит - в лесу все просторней теперь - музыканты уходят - партитура листвы обгорает строка за строкой - гаснут свечи в оркестре одна за другой - музыканты уходят - скоро-скоро все свечи в оркестре погаснут одна за другой - тихо гаснут березы в осеннем лесу, догорают рябины, и по мере того как с осенних осин облетает листва, все прозрачней становится лес, обнажая такие глубины, что становится явной вся тайная суть естества,- все просторней, все глуше в осеннем лесу - музыканты уходят - скоро скрипка последняя смолкнет в руке скрипача - и последняя флейта замрет в тишине - музыканты уходят - скоро-скоро последняя в нашем оркестре погаснет свеча... Я люблю эти дни, в их безоблачной, в их бирюзовой оправе, когда все так понятно в природе, так ясно и тихо кругом, когда можно легко и спокойно подумать о жизни, о смерти, о славе и о многом другом еще можно подумать, о многом другом.
|
| |||
| 29.11.2011 | Добавил: Чори | Поэтические переводы | Просмотров: 72 | Рейтинг: 0 | ||||
| Теги: | ||||
| Всего комментариев: 3 | | ||||
| ||||