| Четверг, 11.03.2010, 05:59 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| ПОЭЗИЯ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Авторская песня |
| ПРОЗА | ||||||||||||||
|
|
|
| Последние комментарии |
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
|
| НОМИНИРОВАННОЕ |
|
|
Онлайн всего: 2 Гостей: 1 Пользователей: 1 kartech |
|
|
|
І коли вже не буде кому твою кров штовхати, коли дні свої будеш нести, мов збитки, ти сядеш на підвіконня і будеш спостерігати, як живуть малолітні лесбійки. Дивитимешся на груди їхні з хрестами, на кільця в губах, на вечірні звички. …Як чітко віконцем у ніч вростає їхня зйомна "капличка”. І коли вже не буде кому твою кров спинити, будеш дивитися, як метушаться товсті санітарки. "Холодно. – скаже старша. – Чорт забирай, – ніяк не кину палити! У тебе нема цигарки?” "Жовтень,… – скаже молодша, – скоро зима. А той, із другої койки, вікно відчиняє постійно. Курці помирають рано. Знаєш сама. Краще по сто – бо здуріти можна в цих стінах." І раптом відчуєш, як з вен витікає осінь, затягує міцно шарфи на дитячих шийках, як до першого інею на кіосках просто хочеться жити…
|
| |||
| 02.10.2009 | Добавил: ann | "Золотой фонд" ресурса | Просмотров: 449 | Рейтинг: 5.0/8 | ||||
| Всего комментариев: 11 | | |||||||
| |||||||