| Пятница, 25.05.2012, 10:44 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| ПОЭЗИЯ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Авторская песня |
| ПРОЗА | |||||||||||||||
|
|
|
| ТОП публикаций |
| Последние комментарии |
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
|
Онлайн всего: 20 Гостей: 16 Пользователей: 4 Калембет, shelkova, sharaban |
|
|
|
Я себе дарував перехожим великого міста, Розчинявся у них, розганяв надранкові вогні. Я наповнював їх почуттями найвищого змісту, Із гарячим тремтінням повільно розтанув в вині. Серед ритмів доріг заворожено дихав дахами, Величезних мостів рахував неземні маяки. Так нестримно хотів доторкнутись до міста руками,- Обпікали долоні його електричні зірки. Сірий килим-асфальт тихо-тихо лягає під ноги, Ніжно-лагідний дощ за моїми лишає сліди. Він покаже мені ще не бачені досі дороги, І в обійми візьме міліонами крапель води.
|
| |||
| 28.09.2011 | Добавил: gribmund | Городская лирика | Просмотров: 60 | Рейтинг: 0 | ||||
| Всего комментариев: 0 | | |