все совпадения с реальными людьми совершенно случайны

Картина перша і остання.

Пєрєвоплощєниє.

***

Він – Діма Лазуткін

Вона – Короташ

Воно – аватара кототоша в контакті, або святий образ оголоненої темношкірої жінки.

***

Входить він, вона і воно. Воно згорнуте рулоном в руках її.

***

Він:

- Чому ти не прийшла учьора? Я мав би дещо тобі сказать.

Вона:

- Що саме?

Він:

- мессершмідт впаде на підвіконня

скаже хтось : чого тобі не спиться?..

Тобто не хтось, а я. Так чом ти не прийшла?

Вона (соромязливо):

- Та мріяла я. – опускає очі на згорнутий папір і закусує кокєтліво губу

Він(недовірливо):

- Шо це в тебе там?

Вона:

- Та...от...хочу по образу і подобію зробити собі операцію. А то, Діма, якось не чесно, ти мужик нормальний, а я баба, але якась недороблена.

(Починае плакати)

Він:

- Так, з тебе баба може вийти. Але чому темношкіра?

Вона:

- Бо вони, Дімочка, пристрасні

Він:

- От інтриганка. На тобі заклінаніє в размєрє указанной суми, дуй у реабілятаційний центр і повертайся, моя люба, повертайся оновленною...

Проходить де який час. Вона шльопає у в*єтнамках до центру і голосно мріє:

Жінка ця медальйон, чи різновид скульптури,

злита часом і пристрастю в мініатюру.

Ніжність твоїх перекачених ніг,

Жорсткість твого волосся

Стегон твоїх сталоктіт

Шепіт нестримний: "Бери мене, ось я"

Слиною по кутках ротів

Відображенням в оці

Тремтінням в ночі, переспівом птахів

Питаннями: як це і що це?

Я залишусь на скрижалях історії

Я покажу на що здатна

Жінкою, символом, мастером оргіїї

Дімка впаде від заздрості, гиги

а і ладна...

В цьому місті мав би вийти сірий вовк і згвалтувати недороблену, але автор п*єси вирішив кінчити цю фієрію хепіендом.

Отож щаслива і зхвильовона Вона підбігає до каси центру, незграбно пояснює що саме вона тут робить, віддає заклінанія. То плаче то сміється, люди у синіх масках і зелених халатах кладуть її на каталку. Вона пропадає у лабіринтах загадкових лікарняних коридорів...

Тривожна мовчанка, звуки французького ріжка...на галявині пасеця бембі...тим часом Діма сидить вдома і нервується: на столі пляшанка горілки, на кроваті русалка без хвоста, в руках сигарета, книжка Міллера та олівець для занатовування...

Із центра доносяця звуки бензопил, крики Її і Короташа, починається гроза, небо темніє, бембі біжить в глибину лісової хащі...блискавка...на порозі центру зявляється висока негритянка...

Діма падає на коліна і оре:

- Дякую, господи за оргазм! Дякую, господи за оргазм!

Вона, оновлена і неприступна, підходить до діми, всміхається білосніжними зубами і каже:

- Катісь калбаской по малой спасской,урод! Ми, общество брітоголових масквічєк, поклялісь нікогда нє заніматься сексом с Дімой Лазуткинім, Джимом Керри і с етим, как его...Дікапріо...тєрпєть нє можєм красавчіков и альфонсов.

З криком: "БЄЙ ЖИДОВ СПАСАЙ РАССІЮ", - негритянка вириває з Діминих грудей серце...

Звуки флейты, дощ...

Пульсація і шепіт...

- А воно в тебе таки гаряче....а воно в тебе таки смачне...