| Пятница, 25.05.2012, 07:04 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| ПОЭЗИЯ | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Авторская песня |
| ПРОЗА | |||||||||||||||
|
|
|
| ТОП публикаций |
| Последние комментарии |
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
ЧИТАТЬ БОЛЬШЕ
|
Онлайн всего: 6 Гостей: 5 Пользователей: 1 Injuttodo |
|
|
|
Звиває присмерк в тугі сувої блакить небесну, Ти позіхаєш, ти вариш каву, ти пишеш п’єсу. І розсип зерен і розклад літер – одна байдужість. Немовби вітер забравсь під светра – ти занедужав. Короткозорість переростає в далеко-зорі-сть І кістка в горлі, і звістка коле, й волає совість. Слова воліють шляхів шукати і горлом здертим Собі прямують… вона чекає на тебе вперто. Листи, розмови, торішні фото, гріхи, горіхи… Минає квітень і в літні мандри з’їжджає стріха, А ти не певний, що варто бігти, наздоганяти І гризти лікті й читати Свіфта…чи не читати… Вона чекає… бо ти збираєш наплічник, доле, Нашийник псові вдягаєш, пахнеш аморе-морем, Бо чути кроки, рухомі тіні за видноколом Й зникає протяг, й прямує потяг крізь ніч і холод, Мости, вокзали, чужі світанки, спокуси ласі І голоси… і стоголосся… й шеренги в каси. Крізь тихий шепіт твоїх драконів про брак кордонів У нетрях серця, про вибух дурі, про вплив гормонів. Знайомі пики, слова тверезі, думки резонні: Ти завеликий хлопчисько грати у робінзонів, У гуліверів, у донкіхотів під страхом страти Та потяг мчиться повз забобони, крізь стіни й грати. Такою буде остання пісня, остання воля: Дивитись з нею як світ згасає і йде поволі. Без тебе будуть томати їсти, трусити сливи... І Бог із ними… ___________________________ …І Бог – з тобою. Бо ти щасливий.
|
| |||
07.04.2009 | Добавил: dixi | Универсальная лирика
| Просмотров: 728
| Рейтинг: 5
| ||||
| Теги: | ||||
| Всего комментариев: 12 | | |||||||
| |||||||