| Четверг, 24.05.2012, 15:16 | Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход | |
| Разделы новостей | ||||||||||||
|
| Фестивали |
26-27 мая: Всеукраинский открытый фестиваль поэзии АВАЛгард (г. Харьков)| Мероприятия |
| Аудиоматериалы |
| Видеоматериалы |
|
|
Главная » 2011 » Декабрь » 12 » (статьи о Владе Клёне) Істиність метафори жорстока...
(статьи о Владе Клёне) Істиність метафори жорстока... | 16:53 | |||
Владимир СЕЛИВАНОВ-БУРЯК Істиність метафори жорстока... Кльон ти мой опалий...  Істиність метафори жорстока. Смерть і життя – все злито в єдиній екзистенції початку і кінця. Це не повинно бути сумно. Це сутність художнього. Бо воно без чітких ознак матеріальності. Межі сприйняття розмиті настільки, щоб сколихнути уяву через століття і прочитати вірш ніби вперше.. Це Кльон (ти мой опалий...). Він у поезії ніби збирав листя срібного віку. Він насолоджувався класикою і не хотів її позбавлятися. Це була його арматура і цемент. Хоч Влад, звичайно, у свою творчу суміш домішував цвяхи буднів. Від цього його поезія фактурна і від неї часто пахне димом кіркості. Я выхожу из оцепленья неоцинкованых цитат в сердцебиение мгновенье непониманья камнепад Хотелось телу оголтелости и передышки для души Из канители понедельников сбежать в броженье спелой ржи Я колись говорив йому: - Мають бути стилістичні продвижки, новий континуум сприйняття. А Кльон ніби купався у течії срібного художнього потоку поетичного сприйняття. Мені здавалось, що у нього є ше час любування традицією, а може я і не мав рації. Навіщо обов’язково змінювати історичну стилістику самовираження. Можна і в цій художній зображальновті подавати мислення нового часу. Ми діалог не закінчили. Кльон не встиг довести, що традиція завжди неперевершена, що новації властиві лише на трагічному зрізі епох.. Калейдоскопщики метельщики зимы мозаичный подряд Кому печаль из вас обещана кому прозрение зазря Что ни спроси у вас – уклончивы В чем ни слови вас – ни при чем Врачую полночь пьяным почерком хватаю память за плечо и выхожу из оцепления неуценяемых цитат в метель молчания нетленную как в стадо нового стыда Він іноді нервував від дискусій про національну визначеність літератури і духовну відповідальність перед народом. У центрі дискусії стояла проблема власного я через призму етнічної самоідентифікованості. Проблема супер складна в період національноетнічної несформованості, а душа художника дуже чутлива до соціополітичних нюансувань свідомості і часу... Як тут бути, до якого берега хилитися. Тут би обійтися без нашарованих історичних образ, тут би вистачило художньої культури стати над вузько національним і піднятися до континууму людських відчувань. Кльон був скерований на високе сприйняття істинності художньої душі. я вышел из запоя твёрдым шагом и трезвыми глазами обнаружил люблю Ягу и пачкаю бумагу и никому ни капельки не нужен я вышел из запоя стал спокойней пасущегося во поле бычка не знающего чем чревата бойня и почему зелёная тоска А в істиності поезія не зникає. Опавший клен знову бринить бростю. І це вічне. Це не смертне. Посаджено лише двадцять дев’ять дерев. Будуть і далі. Просто їх саджатимуть інщі. І тому Кльон ти мой не опалий... ==================================== PS Аа-аа... Як я знав Влада на рівні соціо відчуття? Познайомились на літоб’єднані при Класичному приватному університеті (студію вів професор Буряк) Він (Кльон) був стриманий. Говорив мало. Іноді нили пиво. Нерв я у ньому відчував, трохи насторожений, трохи не прикритий... Взагалі, за стереотипами життя, треба прикриватися... І душа була чиста.. До речі (банальна думка). Все , що я говорив теж може бути банальним через століття. Поезія має дивну властивість самооновлюватися як стара ікона. Ми цього чуда не розуміємо. А Кльон буде самооновлюватися. Новий час дає нові камертони понять... Хотів йому подарувати свій Universum. Він би його зрозумів. Десь років три тому Кльон проводив якийсь фестиваль. Я есемескою надіслав йому рядки. Може вони мають якийсь потаємний шифр? Ось вони. Влад тоді нічого не відповів, А може я помилився і помилково натис не ту кнопку... Я таки знайшов цей текст. Мабуть, він синхонізується з сучасним настроєм, може зажорстоко, але хто виготовляє критерії оцінки... Ми самі... Мікробіологічне поле поезії. Віхоть метафори дупи змиває класиків. Чистка лайна для парадигми століття. Не несе заборон на прутні і піхви. Знову на літніх диванах вистрілюєм літніх дівчаток і хлопчиків. Енциклопедії вагітніють від кумівства епігонів. Жабу етносу з’їсти, чи що, Щоб нестандартно увічнитись, А тоді починати нобеліанські статеві відносини... 21 липня 2007 року. Трускавець. А-а-а-а, і ще, а як же без художньої пам’ятєвої фрески на вічних духовних скрижалях... Червоточина теж буває ліричною Сніг на устах - забутий поцілунок прощання. Лелека ногу зламав на колодязі смутку. Поезії хвіртка осиротіло цідила забуте юнацьке молозиво... Владимир СЕЛИВАНОВ-БУРЯК Еще материалы по теме:
Автор материала: Станислав ДРОЗДЕНКО По материалам: Водолазовы Братья и Сестры (г. Винница, 2010)
Автор материала: Сергей Негода Автор материала: Ширяев Николай
Автор материала: Анна Лупинос
Автор материала: Леонид Борозенцев
Автор материала: Ірина КУПЕЦЬКА Автор материала: Екатерина Беляева Автор материала: Юрий Макаров Автор материала: Олесь Барлиг Автор материала: Владимир Вихляев
• Видео на YOUTUBE (плей-лист "Влад Клён") | ||||
| Категория: ЛитГазета | Просмотров: 158 | Добавил: leon Теги: | ||||
Ссылки по теме: | |
Материалы ресурса ЛитФест, если не указано иное, публикуются на условиях лицензии Creative Commons (Attribution-NonCommercial-NoDerivs) 3.0 Unported.
Использование материалов в коммерческих целях, их использование с последующим изменением и публикация без ссылки на источник - запрещены.
При необходимости, возможно согласование условий с Администрацией ресурса.